top of page
Тримаючись за руки

Поради для батьків

«Як допомогти дитині психологічно у ситуації булінгу та цькування»

1. СПІЛКУЙТЕСЯ З ВАШОЮ ДИТИНОЮ ТА ПІДТРИМУЙТЕ ЇЇ.

 2. ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ

Фіксуйте в ньому кожен епізод булінгу, про який ви дізнаєтеся: що саме сталося, хто був присутній, хто брав безпосередню участь, хто був свідком, що казали і як діяли ті, хто був поруч.

3. ВЗАЄМОДІЙТЕ ЗІ ШКОЛОЮ

 Про проблему цькування та булінгу ви можете говорити з класним керівником дитини, іншими вчителями, соціальним педагогом, шкільним психологом, завучем з виховної роботи і директором.

4. СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ

На жаль, діти з різних причин не завжди повідомляють про булінг, але існують певні ознаки, які можуть допомогти зрозуміти, що з дитиною не все гаразд. Спілкуючись з дитиною, відкладіть власні почуття та емоції в сторону, сідайте і насправді слухайте те, що говорить ваша дитина. В жодному разі не дорікайте дитині: їй дуже важливо мати поруч близьку людину, яка її підтримує і вміє вислухати. Перепитуйте, щоб впевнитися, що ви правильно зрозуміли, і показати дитині, що ви її чуєте.

Запевніть дитину, що булінг, жертвою якого вона стала – це не її провина. Стати жертвою булінгу – не слабкість, а бути кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не відчуває впевненості, заохочуйте її поводитися впевнено.

5.  РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ.

Навчіть дитину протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися, якщо це повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження більш здорових дружніх стосунків. Будь-який друг, який знущається над вашою дитиною, є або токсичним другом, або фальшивим другом. Найкраще, якщо ваша дитина знайде нових людей для спілкування.

Також зверніться до школи, щоб повідомити про булінг. 

6. В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ АБО ТЕЛЕФОНОМ СПІЛКУВАТИСЯ З БАТЬКАМИ КРИВДНИКІВ ВАШОЇ ДИТИНИ

Зазвичай у батьків виникає таке бажання, але фахівці не радять так робити. Найчастіше таке спілкування несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко розв’язує проблему.

7. АРГУМЕНТОВАНО СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВЧИТЕЛЯМИ, ШКІЛЬНИМ ПСИХОЛОГОМ, АДМІНІСТРАЦІЄЮ ШКОЛИ

Вас сприймуть серйозніше, якщо звернувшись до школи, ви зможете назвати конкретні дати та час, коли відбувався булінг. Вас з більшою ймовірністю слухатимуть, якщо ви розкажете, що обіцяли зробити інші і що не вдалося зробити.

Насамперед зверніться до вчителя вашої дитини, щоб з’ясувати, чи знає він про булінг, та як бачить ситуацію. Вислухайте точку зору вчителя і його думку, як вирішити ситуацію.

 

Інформацію взято з (eo.gov.ua)

gaslighting-1-kISF--620x349_abc.jpg

Що таке віктімблеймінг та як з ним впоратися? 
 Віктімблеймінг — складне слово, зміст якого, на жаль, відомий майже кожному. Це звинувачення жертви злочину в тому, що з нею сталося. У широкому сенсі — перекладання відповідальності за протиправні дії, шахрайство, насильство на саму жертву. Чим небезпечний віктімблеймінг, у тому числі по відношенню до дітей та підлітків: це додаткова травматизація людини, що потребує підтримки та розради. Це дає зрозуміти: у жорстокому світі годі й шукати можливості отримати допомогу, розуміння та захист. Саме тому багато людей, що стали жертвами страшних подій, вирішують не звертатися за допомогою. Сором та страх бути звинувачуваним блокує потребу отримати підтримку. Фокус уваги переноситься на жертву замість спрямування на агресора, а значить, на вирішення проблеми. У результаті — розповсюдженість домашнього насильства, високий рівень зґвалтувань та великий обсяг шахрайських дій. Правда ж у тому, що жертва не винувата ні в чому: насилля, шахрайські дії та злочини є повною відповідальністю людини, яка прийняла рішення та їх здійснила. І цьому немає виправдання. Жертва має отримати підтримку, а агресор — покарання. 
Що не треба казати жертві насильства:
*Не кажи: "Може, ти сама спровокувала?"
*Скажи: Ніхто не повинен так чинити, як вчинили з тобою!*Не кажи: "А ось у мене було
..."
*Скажи: "Я завжди поруч, щоб допомогти"
*Не кажи: "Я знаю, що ти відчуваєш"
*Скажи: Як тобі допомогти?
*Не кажи: "Це теж пройде"
*Скажи: "Вихід є, і ми його знайдемо"
*Не кажи: «Сама винна» і «Треба було зробити ось так»
*Краще промовчати, якщо такі фрази взагалі прийшли до вашої голови.
Жертва насильства пройшла через страшну ситуацію, яку не могла контролювати. Вона не вірить, що з нею так обійшлися, не хоче навіть думати про те, що хтось може бути настільки жорстоким. Своїми словами ви вчиняєте ще один акт насильства, але це вже швидше стусан лежачому. Так що краще промовчати, якщо хочеться це сказати. Але головне, якщо ви знаєте, що хтось став жертвою насильства, не замовчувати цього, а вирушити за допомогою до правоохоронних органів. Насильство карається і має каратися, а жертва часто боїться попросити про допомогу. 
Електронний ресурс https://nakipelo.ua/218744/

bottom of page